Йова 41

¹Чи можеш ти вудкою витягнути (з води) левіятана й верівкою вхопити за язик його?

²Чи вправиш ти в ніздрі йому каблучку? Чи проколеш іглою челюсть йому?

³Чи благати ме тебе він і говорити лагідно з тобою?

⁴Чи ввійде він в умову з тобою, й ти візьмеш його собі на завсїди за слугу?

⁵Чи, мов пташкою, будеш ним забавлятись, і звяжеш його про дївчаток твоїх?

⁶Чи товариші влову будуть продавати його, чи з купцями Хананейським будуть паюватись?

⁷Чи зможеш ти проколоти списом його шкіру, або голову його рибячою острогою?

⁸Наложи на його руку й запамятай собі тую боротьбу, — більш того не зробиш!

⁹Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.

¹⁰Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?

¹¹Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!

¹²Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!

¹³Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?

¹⁴Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!

¹⁵Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;

¹⁶Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;

¹⁷Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.

¹⁸Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;

¹⁹З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.

²⁰З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.

²¹Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.

²²Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.

²³Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.

²⁴Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.

²⁵Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.

²⁶Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.

²⁷Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.

²⁸Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.

²⁹Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.

³⁰Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.

³¹Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.

³²За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.

³³Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.

³⁴Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.