2Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
3Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
4Притягни мене ʼд собі, — ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, — будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; — о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
5Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
6Ви не дивітесь, що я смуглява, — се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла.
7Зʼясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
8Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
9Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
10Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
11Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
12Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
13Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях,
14Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
15Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
16А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена;
17Крівля домів наших — кедри, криша — кипариси.