Луки 4

¹Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

²і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.

³І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

⁴І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.

⁵І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

⁶І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.

⁷Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

⁸І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

⁹І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:

¹⁰писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

¹¹і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.

¹²І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.

¹³І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

¹⁴І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,

¹⁵І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.

¹⁶І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

¹⁷І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

¹⁸Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

¹⁹проповідувати рік Господень приятний.

²⁰І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.

²¹Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.

²²І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

²³І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.

²⁴Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

²⁵По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;

²⁶та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.

²⁷І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

²⁸І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

²⁹і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

³⁰Він же, пройшовши серед них, пійшов,

³¹і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.

³²І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.

³³І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,

³⁴кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

³⁵І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.

³⁶І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?

³⁷І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.

³⁸Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.

³⁹І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.

⁴⁰Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.

⁴¹Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.

⁴²Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.

⁴³Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.

⁴⁴І проповідував по школах Галилейських.