Екклезіаста 10

¹Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.

²Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного — у лївий бік.

³Якою б дорогою нї йшов дурний, — нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.

⁴Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.

⁵Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се — наче облуд у володаря:

⁶Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.

⁷Бачив я рабів — їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.

⁸Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.

⁹Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.

¹⁰Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, — треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.

¹¹Укушеннє гадини без замови — те саме, що злий язик.

¹²Слово з уст мудрого — пожиток, а уста дурного гублять його самого:

¹³Перші слова з уст його — дурощі, а конець бесїди з уст його — безглузддє.

¹⁴Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?

¹⁵Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.

¹⁶Горе тобі, земле, як твій царь — хлопець, а князї твої їдять від ранку!

¹⁷Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.

¹⁸Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.

¹⁹Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.

²⁰Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.